Проведення круглого столу сьогодні є звичайним явищем у системі управління
будь-якою організацією. Його проводять з метою пошуку найраціональніших шляхів розв’язання
проблем, для експертизи прийнятих рішень, програм розвитку організації тощо.
Проте мало хто знає, що термін «круглий стіл» має свою давню історію і від
початку свого виникнення відігравав неабияку роль у долях цілих родин і окремих
людей.
Це поняття використовував англо-нормандський поет Вас ще всередині
ХІІ століття в своїх історіях про короля Артура. В цей час в Європі процвітало
місництво — правила і норми, розроблені в ході формування станів, які визначали
ранг сім'ї (перш за все, знатної) і її окремих членів, їх взаємини з іншими
сім'ями при призначенні на військову службу, адміністративну посаду, участі в
офіційних торжествах. Формальним вираженням знатності в цій системі було право
знаходитися (сидіти) як можна ближче до суверена, звідси і походить назва цього
явища. Серед феодалів часто виникали свари про місце, що приводило до тяжких конфліктів,
нерідко озброєних.
Існує легенда, в якій розповідається, що король Артур використав
саме круглий стіл для того, щоб учасники бенкетів не сперечалися один з одним про
краще місце і відчували себе рівноправними. При цьому він сам не сідав за
круглий стіл. Пізніше за історію про короля Артура розповіді про круглий стіл
почали поширюватися у фольклорі європейської (англійської, французької,
німецької) літератури.
Цікавими, на наш погляд, є відомості про склад рицарства круглого столу.
Кількість рицарів-учасників не обмежувалась — у текстах 2французької літератури
XIII століття згадуються цифри: 150, 240 і 366. У поемі Лайамона «Брут»
вказано, що присутніми за круглим столом були 1600 лицарів.
У творах більш пізнього періоду вже було прийнято підкреслювати виборність
за станом і статусом, а також обмеженість за кількістю лицарів:
12 лицарів згадує Джон Драйтон, Вальтер Скотт указує на
присутність за круглим столом 16 лицарів , бездоганних в рицарському етикеті.
Жодних єдиних і послідовних правил або принципів, за якими формувалося членство
клубу Круглого столу, в середньовічній літературі не вказано. Наголошується
лише на тому, що за круглим столом засідали самі кращі або
найважливіші
лицарі.
Унікальним є те, що у Вінчестері до цих пір організовується Круглий стіл
(йдеться вже про клуб) з 24 учасників, який претендує на спадкоємність впродовж
багатьох сотень років.
У
сучасному значенні термін «круглий стіл» уживається з XX століття. Так зараз
називають один із способів організації обговорення деякого питання. Характерним
для нього є:
•
визначення мети обговорення (наприклад, узагальнити ідеї і думки щодо
обговорюваної проблеми);
•
виступи всіх учасників круглого столу мають характер опанування (кожний повинен
висловлювати думку з приводу обговорюваного питання, а не з приводу думок інших
учасників);
• всі учасники обговорення рівноправні
і ніхто не має права диктувати свою волю і рішення. Водночас слід зауважити, що
відсутність набору декількох ролей характерна не для всіх круглих столів.
Ця
модель обговорення, ґрунтуючись на угодах, у підсумку дає результати, які, у
свою чергу, стають новими угодами. Існує думка, що в процесі круглих столів
оригінальні рішення та ідеї народжуються досить рідко. Більш того, найчастіше
круглий стіл грає швидше інформаційно-пропагандистську роль, а не стає інструментом
прийняття конкретних рішень. Нині до проведення круглого столу існує декілька
підходів, які вважаємо доречним розглянути в цій статті. Найбільш поширеним
способом проведення круглого столу є нарада у вільній формі без чітко
сформульованого порядку денного (інколи можуть проводитися і без головуючого).
Вона проводиться у формі бесіди між великою кількістю учасників (наприклад,
нарада учених або засідання циклової комісії). У такому разі не приймається
жодних рішень. Метою круглого столу у такий спосіб є обмін думками. Інший
спосіб проведення круглого столу потребує організації обговорення деякого
питання. У такому разі метою обговорення є узагальнення ідеї і думки щодо
обговорення зазначеної проблеми, наприклад, розподіл повноважень в системі управління ПТНЗ на
регіональному рівні. Всі учасники круглого столу виступають в ролі опонентів і
висловлюють особисту думку із винесеного на обговорення питання. Адже метою
цього круглого столу є вивчення широкого спектру думок із зазначеної для обговорення
проблеми. У такому разі круглий стіл – це можливість вивчити проблему з різних
точок зору, обговорити суперечливі питання, загострити увагу на нез’ясованих
проблемах, так званих «вузьких місцях» і досягти консенсусу. Завданням
проведення круглого столу у такий спосіб є мобілізація та активізація учасників
на вирішення конкретних актуальних проблем. Визначити методику проведення
круглого столу неможливо без урахування його специфічних особливостей. До них
належить, по-перше, персоніфікація інформації (учасники під час дискусії
висловлюють особистісну точку зору, яка може виникнути спонтанно і бути не до
кінця точно сформульованою. До такої інформації необхідно відноситися особливо обережно,
вибираючи перлини коштовного і реалістичного, зіставляючи їх з думками інших
учасників). По-друге, поліфонічність заняття у формі круглого столу (у процесі
проведення круглого столу може панувати діловий шум, багатоголосе обговорення
питань, що відповідає атмосфері емоційної зацікавленості та інтелектуальної
творчості.) Очевидно, що це утрудняє роботу ведучого (модератора) і учасників такого
заходу. Серед цього шуму ведучому необхідно «учепитися» за головне, дати можливість
висловитися тим, хто бажає; підтримувати такий фон, оскільки саме він є
особливістю круглого столу. Проведення круглого столу передбачає дотримання
певних правил. Для досягнення позитивного результату і створення ділової
атмосфери необхідно:
передбачити оптимальну кількість учасників (якщо круг фахівців великий, має
бути не один ведучий, а два. Для аудиторії в 20-30 осіб необхідний один
модератор і асистент, який забезпечує роботу технічних засобів для аудіо- і
відеозаписів);
встановити регламент виступів (як правило, спільний регламент «круглого стола»
- 2 години, виступи фахівців і учасників – до 10 хв., участь в дискусії –
передбачає час у 3-5 хв); забезпечити відповідне оформлення аудиторії (бажано
щоб «круглий стіл» був дійсно круглим і комунікації здійснювалися «обличчям до
обличчя», що сприяє груповому спілкуванню і максимальній участі всіх присутніх
за круглим столом у дискусії). В організації і проведенні круглого столу,
зазвичай, виділяють три етапи: підготовчий, дискусійний і завершальний
(постдискусійний).
Підготовчий
етап включає:
вибір проблеми
(проблема має бути гострою, актуальною, тобто такою, що має різні шляхи вирішення).
Ця проблема може носити міждисциплінарний характер і разом з цим представляти
практичний інтерес для всіх учасників з точки зору подальшого розвитку системи
професійної освіти;
підбір модератора (модератор керує проведенням круглого столу, а тому повинен
на високому рівні володіти мистецтвом створення довірливої атмосфери, підтримки
дискусії та методом нарощування інформації);
підбір диспутантів (диспутантами круглого столу є представники різних
організацій, соціальні партнери, представники громадських організацій; склад
учасників «круглого стола» може бути розширений шляхом залучення представників
органів виконавчої влади, професійних співтовариств та інших організаційних
структур);
підготовка сценарію (проведення круглого стола по заздалегідь спланованому
сценарію дозволяє уникнути спонтанності та хаотичності в його роботі).
Окремо
зупинимось на сценарії проведення круглого столу, який передбачає:
визначення понятійного апарату (тезауруса);
коротку змістовну вступну промову модератора, в якій оголошується тема і спектр
проблем, що зачіпають в її рамках, контекст бажаного обговорення;
перелік питань дискусійного характеру (до 15 формулювань);
розробку «домашніх
заготовок» відповідей, часом суперечливих і неординарних з використанням
репрезентативної вибірки інформації;
завершальну мову модератора;
оснащення приміщення стандартним устаткуванням (аудіо- відеотехнікою, мультимедійними
засобами) з метою підтримки ділової і творчої атмосфери;
консультування учасників (дозволяє виробити у більшості учасників певні
переконання, які надалі будуть ними відстоюватися);
підготовка необхідних матеріалів (на паперовому або електронному носіях):
статистичні дані, матеріали експрес-опитувань, проведеного аналізу наявної
інформації з метою забезпечення учасників і слухачів круглого столу.
Дискусійний
етап складається з: виступу модератора, в якому дається визначення проблем і
понятійного апарату (тезауруса), встановлюється регламент, правила спільної
технології проведення наради (засідання, заняття) у формі круглого столу і здійснюється
інформування всіх учасників про спільні правила комунікації. До спільних правил
комунікації відносяться рекомендації такого характеру: уникай спільних фраз;
орієнтуйся на мету (завдання); умій слухати; будь активний в бесіді; коротко
висловлюй думку; здійснюй конструктивну критику; не допускай образливих зауважень
на адресу співрозмовника. Для ведучого також існують певні правила:
при проведенні «інформаційної атаки» він повинен діяти директивно, жорстко
обмежуючи в часі учасників круглого столу.
слідкувати, щоб учасники висловлювалися в певному порядку,
оперуючи
переконливими фактами, що ілюструють сучасний рівень розв’язання проблеми,
винесеної на обговорення;
виявляти існуючі думки щодо поставленого питання та акцентувати увагу на оригінальних ідеях; є
рекомендується формулювати додаткові питання з метою підтримки гостроти
дискусії, як-то: що в ситуації є головним? що ви особисто думаєте про це?
можете ви навести аналогічний приклад з практики? Або: ви торкнулися в ситуації
інших аспектів, наприклад: етичних, психологічних? Як би ви це оцінили? які
наслідки вирішених проблем? кого це торкнеться, на кому відіб'ється? Можливі
такі запитання: чи не пропустили ви важливу для правильного вирішення
інформацію? відповіді на дискусійні питання.
підводити міні-підсумки за результатами виступів і дискусії
(формулювання
основних висновків щодо причини і характер розбіжностей за результатами
досліджуваної проблеми, способів їх подолання; про систему заходів вирішення
даної проблеми).
Завершальний
(постдискусійний) етап включає:
підведення завершальних підсумків ведучим;
вироблення рекомендацій або рішень, прийняття резолюції, меморандуму;
визначення спільних результатів заходу, що проводиться.
Застосування
дистанційних технологій дає змогу проводити віртуальні круглі столи. На
сучасному етапі модернізації системи управління професійно-технічною освітою
набувають важливості круглі столи як метод експертної оцінки. У такому разі в
його роботі беруть участь з рівними правами декілька експертів під керівництвом
модератора. Учасники спочатку висловлюються в певній послідовності, а потім
переходять до вільної дискусії. Зазвичай ціллю такого круглого столу є
виявлення спектру думок з поставленої проблеми; з різних точок зору обговорити
суперечливі моменти, пов'язані з проблемою, винесеною на обговорення. Інколи,
для додання гостроти дискусії, на засідання круглого столу навмисно запрошують
представників різних шкіл, різних поколінь. Це також зменшує небезпеку здобуття
однобічних знань і отримання помилкових рішень. 
